Лисенко Микола Григорович

Народився в с. Побединське Воронезької області (Росія).

Під час колективізації у 1931 р. родина була репресована і заслана в Казахстан.

1947 – 1952 рр. – Воронезьський сільськогосподарський інститут.

1952 р. - направлений на роботу в Київську область, у Київську агролісомеліоративну експедицію. Працював ґрунтознавцем.

1954 – 1957 рр. - Броварській МТС агрономом-овочівником в колгоспі ім. Кірова у с. Велика Димерка.

1957 – 1962 рр. - науково-дослідницький інститут «УкрНДІГіМ» в м. Києві.

1962 – 1988 рр. – інститут Укрдіпроводгосп . Двічі під час роботи в інституті тривалий час перебував у закордонних відрядженнях - у 1963-1964 роках – у Тунісі, а у 1965-1967 – у Алжирі.

1987 р. - почав займатися дослідженням історії загадкових поховань у Биківнянському лісі. Був фундатором Українського товариства політв’язнів і репресованих «Меморіал».

1988 р. - вийшов на пенсію.

1989 р.- делегат І з’їзду російського «Меморіалу» в Москві, де зробив доповідь про Биківнянську трагедію, і ця справа набула широкого розголосу. У 1989 р. урядом УРСР було визнано, що в Биківні лежать жертви сталінських репресій.

1989 р. - створено Народний Рух України і Микола Григорович був одним з організаторів Руху на Броварщині.

1990 -1992 рр. - секретар Української селянсько-демократичної партії.

1992 р. - голова виконкому Українського товариства «Меморіал».

1990 р. - депутат Броварської районної ради.

1999 р. – почесний голова Київського товариства «Меморіал».

Щороку, починаючи з 2001 року, коли похованням у Биківнянському лісі було надано статус Державного історико-меморіального заповідника, брав активну участь в поминальних днях у Биківні. Був ініціатором побудови в Броварах церкви на вул. Героїв України.

У 2010 році видав автобіографічну книгу «У жорнах комунізму», куди ввійшли так також статті, листи, фото та матеріали про М. Г.Лисенка.

У 2014 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів (посмертно).