Бровари – місто щасливих людей
Бровари – це східні ворота Києва.
Місто Бровари знаходиться за 22 км від Києва. Саме до нього в усі часи сходились дороги. Це зумовлено тим, що Бровари знаходяться на поєднанні двох великих трактів, які завжди вели до Києва з північно-східних територій.
Перша документальна згадка про наше місто датується 1628 р. Бровари названо серед населених пунктів Остерського староства. Наступні документальні згадки про Бровари 1629 й 1630 рр. пов'язані з діяльністю архімандрита Києво-Печерської лаври Петра Могили.
Населення (селяни, підлеглі Києво-Печерській лаврі, та козаки) жили переважно із землеробства, ремесел і торгівлі.
З початком визвольної війни проти поляків у 1648 р. сформовано Броварську козацьку сотню (сотник Федір Ведмідь (Медвідь), яка в 1649 р. увійшла до Київської сотні.
Найдавніша культова споруда Броварів − церква Святої Трійці, яку Києво-Печерська лавра побудувала в 1631 р. поблизу теперішньої Розвилки. Броварські козаки збудували церкву святих Петра й Павла і в 1648 р. подарували для неї церковний дзвін. Після пожежі 1814 р. її заново збудовано 1823 р. на території нинішнього ліцею № 1.
Із ХVІІ ст. в місті діяв П’ятницький базар, тричі на рік були ярмарки.
У ході московсько-української війни в 1668 р. Бровари зруйновано і спалено російським військом графа Шереметьєва.
Після втрати документів у пожежі 1718 р. в Києво-Печерській лаврі цар Петро І грамотою 1720 р. підтвердив лаврські володіння, у т. ч. й у Броварах.
За Рум’янцевським переписом 1766 р., у Броварах було 115 дворів: 3 належали духовенству й монастирському управлінню, 70 – козакам (418 осіб), 42 – селянам (326 осіб). За даними ДАКО, у 1770-х роках Броварська поштово-кінна станція мала два павільйони по 4 коней. За іншими даними, її збудовано в 1817 р.
У 1786 р. після секуляризації монастирських земель частина броварських земель і лаврські селяни стають казенними. З ліквідацією полкового адміністративного-територіального устрою в Україні Бровари належать до Київського намісництва, а з 1802 р. стають волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії.
Відійшла в історію козаччина. Закриваються церковні школи грамоти. Натомість у 1802 р. відкрито однокласну церковнопарафіяльну школу.
У 1858 р. у 239 броварських дворах налічується 1271 особа, було дві церкви, єврейська молитовна школа, поштова станція, два ярмарки, базар, озеро Свидловщина.
Бровари освячені іменем Тараса Шевченка. Уперше він ішов через наше містечко кріпаком пана Енгельгардта по дорозі до Вільно в 1829 р. У 1843-1847 рр. поет постійно їздить через Бровари. У 1847 р. через наше місто заарештованого Шевченка везли в Петербург. 18 травня 1861 р. через Бровари проліг шлях процесії з прахом Кобзаря з Петербурга до Канева.
У 1868 р. біля Броварів пролягає Києво-Курська залізниця, в місті збудовано залізничну станцію. Протягом наступних 40 років містечко докорінно змінюється. Тут працюють 70 ремісників-кустарів, канатно-вірьовочна фабрика, заклади з виготовлення прохолоджувальних напоїв та шипучих вод, з виробництва колісної мазі, миловарний та чавуноливарний заводи, три скотобійні, паровий млин.
У 1898 р. в Броварах налічувалося 464 двори, 4312 осіб, діяла церковно-приходська школа, будують земську початкову школу, що в 1896 р. стала двокласним сільським училищем, де навчалося понад 200 дітей. У 1897 р. відкрито бібліотеку, у 1903 р. аптеку, у 1913 р. зуболікарський кабінет. У 1904 р. лікар Ісаак Фельдман організовує медичне обслуговування населення.
Серед броварської знаті виділялися родини купця Івана Квятковського, генералів Бєльського та Лобка. Бельський володів дачами в курортній зоні (біля нинішнього парку Приозерного). Квятковські мали землю й будинки біля Розвилки. Григорій Іванович Квятковський (1858–1932) був лікарем Олександрівської лікарні та колекціонером творів мистецтва. Будинок економії Квятковських – тепер єдина в Броварах дореволюційна споруда.
У роки української революції та розбудови української держави (1917-1921 рр.) Бровари стали ареною важливих історичних подій.
Після бою під Крутами 29 січня 1918 р. сотник Аверкій Гончаренко на станції Бровари "склав релятивний звіт" Симону Петлюрі. У Броварах штаб Петлюри розробляв план звільнення заводу "Арсенал" від більшовиків.
За розповідями броварських старожилів, на території нинішньої церкви Петра і Павла поховано близько тисячі петлюрівців та січових стрільців, загиблих від холоду й голоду в Броварському лісі після боїв між більшовиками та УНРівцями в кінці січня − на початку лютого 1919 р.
Взимку й навесні 1920 р. в Броварах і навколишніх селах точилися бої між більшовиками та петлюрівськими й польськими військами. По селах спалахували повстання проти радянської влади.
Попри спротив більшовикам, у Броварах встановилася радянська влада: діяли волосний ревком, сільська й волосна ради, комнезам, волосний виконком, партійна та комсомольська організації.
Життя Броварів входить у мирне русло. У 1921 р. відкрито трудову семирічну школу ім. І. Франка (тепер ліцей № 3), діяла «Просвіта». У 1923 р. на Розвилці встановлено погруддя Тараса Шевченка (скульптор П. Верна). З 1924 р. діє літературний гурток від спілки селянських письменників "Плуг", учасника якого Д. Чепурного знищили в сталінських катівнях у 1937 р.
У 1923 р. створюють, а в 1930 р. ліквідують Броварський район. Бровари увіходять до Києва. У 1933 р. в Броварах розпочато будівництво аеропорту. З 1935 р. він функціонує як Перший Київський аеропорт.
Успіхи в господарсько-промисловому житті не рятують Бровари від Голодомору 1932-1933 рр. Жертв Голодомору ховали на території теперішньої церкви Петра і Павла, на кладовищі (нинішній базар на Пекарні), скидали в яму біля водонапірної башти.
У 1936 р. комплектують склад трудової колонії НКВС № 5, яку понад рік очолював відомий педагог Антон Макаренко. Цього ж року радянська влада знищила церкви Святої Трійці та Петра і Павла.
У 1937 р. Броварам повертають статус райцентру. Це рік сталінської зачистки України від українців. У катівнях НКВС опиняються працівники різних галузей господарства, священники. Списки репресованих подано в науково-документальній серії книг "Реабілітовані історією".
Згодом місто посідає чільні місця на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. У Броварах будують потужну радіостанцію. Із 1937 р. виходить районна газета «Стахановець», пізніше «Нове життя».
25 червня 1941 р. німецька авіація бомбила Київський аеропорт у Броварах. 19 вересня 1941 р. місто окупували нацисти. На території колонії НКВС N 5 вони розташували концтабір.
У травні 1942 р. на території нинішнього Броварського ліцею №1 німці повісили п'ятьох броварців, а в грудні 1942 р. розстріляли лікаря Ісаака Фельдмана.
Бровари визволено 25.09.1943 р. Відступаючи, нацисти спалили місто.
Поступово місто стає значним промисловим центром Київської області, містом-супутником Києва. Сюди виносять промислові підприємства з Києва, будують нові. Протягом десятиліть випускали продукцію заводи торгового машинобудування, шиноремонтний, електротехнічних виробів, залізобетонних конструкцій, деревообробний та заводобудівний комбінати. Новим етапом у розвитку міста стало відкриття в 1960-х роках заводів всесоюзного значення – порошкової металургії та алюмінієвих конструкцій.
У 1956 році Броварам надано статус міста обласного підпорядкування. Тут виникає новий житлово-промисловий район Порошинка, розбудовується район Торгмаш. Активізується культурно-освітнє життя міста. На базі районної газети з 1955 р. діє літературна студія «Криниця». Її перший очільник − В. Пиндюра. У 1960-х роках славилися капела бандуристів та народний хор «Криниця». Працювали міська, дитяча та районна бібліотеки. У 1964 р. на Розвилці встановлено пам’ятник Кобзареві (скульптор О. Олійник). У 1981 р. відкривається Броварський краєзнавчий музей (перший очільник А. Погребовський).
Станом на 1980-і роки в Броварах діють 10 загальноосвітніх шкіл, профтехучилище, училище фізичної культури. Броварська освіта посідає чільне місце в Київській області. Бровари стають містом спортивної слави. У місті до послуг дітей і дорослих діють кілька басейнів.
Великих успіхів досягає медицина: збудовано поліклініку, стаціонарне відділення, дитячу лікарню. Протягом 28 років медичною галуззю міста керував заслужений лікар України І. П. Сокур.
У Броварах створено Парк культури та відпочинку «Перемога» з озером, започатковано святкування Дня міста.
Могутнім поштовхом до самоусвідомлення українців стала аварія на Чорнобильській АЕС. Броварчани брали участь у ліквідації аварії. Близько 3500 осіб, евакуйованих із зони катастрофи, стали мешканцями нашого міста.
На території Броварів та району за незалежність України боролися Товариство української мови імені Тараса Шевченка (голова М. Овдієнко), Народний Рух України (голова І. Ольховський), Товариство «Меморіал» (голова М. Лисенко), Українська республіканська партія (голова О. Анісов).
18 травня 1989 р. Товариство української мови та Народний Рух започаткували вшанування пам’яті Тараса Шевченка, яке стало традиційним.
У 2008 р. на місцях поховань жертв Голодомору встановлено дерев’яні хрести, а на території Свято-Покровської церкви Київського патріархату коштом уродженця Княжич М. Залозного (Австралія) відкрито пам’ятник жертвам голодоморів та політичних репресій.
У 2017 р. коштом депутатів та громадських активістів вийшла книжка пам'яті броварців, знищених голодом, «Фрески голоду» (укладач М. Овдієнко). У 2022 р. на Пекарні, на місці поховань жертв Голодомору 1932−1933 рр., відкрито стелу їхньої пам'яті.
В умовах ринкових відносин Бровари залишаються потужним промисловим містом. Тут діє Київський завод будівельних алюмінієвих конструкцій, ПАТ Броварський завод пластмас, ТОВ «Талсі ФК», німецько-українська фірма «Броварфарма», ТОВ Промислово-інвестиційна група "Столиця". У 2006 році відкрито ТРЦ «Термінал». Широко відомими в Україні та за її межами стали взуттєві підприємства Броварів.
Броварчани пишаються спортсменами світового рівня, які пішли у великий спорт із Броварів. Найвідоміші з них – чемпіон світу з боксу Володимир Кличко та чемпіон Європи і світу з плавання Олег Лісогор.
Славу Броварів примножують і випускники броварських шкіл, які навчаються в університетах усього світу.
У 2014 р. до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка реконструйовано сквер імені Тараса Шевченка, а згодом збудовано церкву Тарасія Константинопольського (Тарасова церква).
Броварчани брали участь у Революції Гідності. У складі Небесної Сотні відійшла у вічність душа жительки Броварів Антоніни Дворянець, якій посмертно присвоєно звання Героя України. Сотні містян захищали Україну на Донбасі в складі сил АТО. Серед загиблих – Герой України Євген Зеленський, Олег Онікієнко, Аркадій Голуб, Ігор Завірюхін, Сергій Москаленко, Дмитро Янченко, Ярослав Мялкін. Десятки броварчан стали волонтерами, тисячі – жертводавцями на користь АТО.
Наше місто здійснює широку співпрацю з містами-побратимами в різних регіонах світу: м. Рокфорд (США, Іллінойс), м. Такома (США, Вашингтон), м. Фонтене-су-Буа (Франція), м. Сілламяе (Естонія), Гнєзненський, Красницький та Гродзиський повіти (Польща), м. Тонала (Мексика), м. Санта-Марінелла (Італія), м. Єна та м. Ерланген (Німеччина), м. Задар (Хорватія), м. Хеньян та м. Чжаньцзян (Китай).
У 2015 р. в Броварах у процесі декомунізації перейменовано 74 вулиці, у нових назвах яких відображено історію України та Броварів.
У ході адміністративно-територіальної реформи розпорядженням Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020 р. утворено Броварську територіальну громаду в складі міста Бровари та сіл Княжичі, Требухів, Переможець.
24.02.2022 р. в життя мешканців громади увірвалася повномасштабна війна. З кінця лютого 2022 р. Броварський район стає ареною бойових дій. У громаді за лічені дні сформовано сили територіальної оборони й ДФТГ. Запеклі бої з росіянами точилися в селах Баришівської, Калитянської та Великодимерської громад Броварського району. Влада організувала евакуацію населення "зеленими коридорами" з цих територій до Броварів.
9 березня відбувся вирішальний бій із російським 6-им танковим полком під Скибином. Росіяни зазнали поразки від 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, легкої піхоти "Азова" й броварської тероборони. Роман Дармограй, командир 3-го батальйону 72-ої бригади, за цей бій удостоєний звання Героя України.
20 березня українські війська почали контрнаступ довкола Броварів. 2 квітня було звільнено від росіян усю Київську область.
Оборона Броварів має історичне значення. Наше місто стало нездоланною перешкодою для ворога на шляху до столиці України Києва.
У часи наближення до Броварів лінії фронту місто жило напруженим, але повноцінним життям. Діяли магазини, аптеки, лікарня.
У місті набрав розмаху волонтерський рух, виготовлення окопних свічок, плетіння для ЗСУ маскувальних сіток. Війна внесла зміни в життя шкіл. Учні навчаються в офлайн- і в онлайн-форматі.
У свідомості мешканців Броварської міської територіальної громади відбулися позитивні зміни. Триває процес формування української нації. У ході дерусифікації в Броварській територіальній громаді на зміну російським назвам вулиць прийшли назви, пов'язані з боротьбою українського народу проти російських загарбників.
У процесі російської широкомасштабної агресії в районі триває перехід релігійних громад УПЦ МП до ПЦУ. У Броварській територіальній громаді діють чотири храми ПЦУ в місті Бровари, найбільший із яких Свято-Покровський (настоятель М. Лесюк). У Княжичах діє храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ, у Требухові − Свято-Покровський храм ПЦУ.
25.05.2023 р. рішенням сесії Броварської міської ради Його Всесвятості, Архієпископу Константинополя − Нового Риму і Вселенському Патріарху Варфоломію І присвоєно звання "Почесний громадянин Броварської міської територіальної громади".