Почесні громадяни Броварської міської територіальної громади

Красовський Степан Якимович

19.08.1897 - 21.04.1983

Народився у с. Глухи Биховського району Могильовської області Білорусії.

1926 р. – закінчив курси вдосконалення начальницького складу військово-повітряних сил.

1936 р. – закінчив військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського.

1916 – 1917 рр. – унтер-офіцер Російської Імператорської Армії.

1917 – 1918 рр. – Червона Гвардія.

1918 – 1982 рр. – Робоче-Селянська Червона Армія.

1926 р. – закінчив курси вдосконалення начальницького складу військово-повітряних сил.

1936 р. – закінчив військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського.

1939–1940 рр. - командував авіабригадою і був командувачем військово-повітряних сил 14-ї армії.

1941 – 1945 рр. – під час Другої Світової війни на території СРСР обіймав посаду заступника командувача військово-повітряними силами Північно-Кавказького військового округу, командувача ВПС Брянського фронту, командувача Другої Повітряної армії, яка в 1943 році брала участь у визволенні Києва від німецьких окупантів. На той час штаб Другої Повітряної армії розташовувався в Броварах. Як командувач військово-повітряними силами на Південному, Брянському, Південно-Західному, Воронезькому і 1-му Українському фронтах втілював у життя принцип масового застосування авіації.

1956 р. – командував військово-повітряними силами Далекосхідного, Московського, Північно-Кавказького, Білоруського військових округів, був начальником Військово-повітряної академії.

1968 р. – військовий інспектор, радник групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Учасник Першої світової, громадянської та радянсько-фінської воєн.

1945 р. – генерал-полковнику авіації С. Я. Красовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

1959 р. – присвоєно військове звання маршала авіації.

Кавалер 6-и орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції, 4-х орденів Червоного Прапора, орденів Суворова І і ІІ ст., орденів Б. Хмельницького і Кутузова І ст., ордена Червоної Зірки. Удостоєний інших нагород.

У 1967 р. першому присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Лагунова Марія Іванівна

02.07.1921 – 26.12.1995

Народилася в с. Окольнічково Курганської області.

1935 - 1953 рр. – жила на Уралі в м. Свердловськ, працювала на свердловській фабриці «Уралвзуття».

1954-1976 рр. – за станом здоров’я переїхала у м. Хмельницький, де працювала на пошті.

1976 – 1995 рр. – на запрошення міської влади переїхала до Броварів, де до кінця життя вела військово-патріотичну роботу.

Під час Другої світової війни 20-літня Марія, родом з Уралу, добровольцем пішла на фронт. Після загибелі брата-танкіста Миколи вона написала листа М. І. Калініну з проханням направити її в школу танкістів. Серед 700 курсантів Марія була єдиною дівчиною.

У вересні 1943 р. в боях за с. Княжичі Броварського району механіка-водія танка Т-34 Марію Лагунову тяжко поранено. Щоб урятувати її життя, лікар Гоголівської лікарні В. С. Сущинський ампутував їй обидві ноги.

У 1967 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Воробйов Олександр Дмитрович

11.09.1921 – 26.12.1995

Народився в с. Чернячино Семенівського району Іванівської області.

Будучи дивізійним розвідником 10-го танкового корпусу , виявив мужність та героїзм в боях на Букринському плацдармі. За успішне форсування Дніпра 23 жовтня 1943 р. рядовому О. Д. Воробйову присвоєно почесне звання Героя Радянського Союзу. Загалом за участь у Другій Світовій війні він одержав шість бойових нагород.

Із 1946 р. жив у Броварах і понад 40 років працював на Броварському деревообробному комбінаті на посадах майстра, начальника цеху.

За трудові здобутки нагороджений орденом Жовтневої Революції.

У 1967 р. присвоєно звання Почесного громадянина м. Броварів.

Агапов Іван Григорович

14.07.1929 – 01.05.2021

Народився в с. Лошаківка Беловського району Курської області.

1953 р. – закінчив танковий факультет Московського Технічного училища ім. Баумана.

1967 р. – закінчив економічний факультет Київського ін-ту народного господарства.

1953 – 64 рр. – конструктор, начальник конструкторського бюро Уральського вагонобудівного заводу м. Нижній – Тагіл, Росія.

1964 – 93 рр. – начальник техвідділу, головний інженер, директор заводу «Торгмаш» м. Бровари.

1995 – 98 рр. – заввідділом соціально – економічного розвитку та прогнозування Броварської міської ради.

З 1967 – 89 рр. був безперервно депутатом Броварської міської ради, багаторазовим членом виконкому, головою ради директорів підприємств міста.

Орден «Трудового Червоного Прапора».

Орден «Знак Пошани».

Різні медалі.

Державна премія СРСР (1963р.).

У 1967 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Большаченко Олексій Григорович

18.01.1929 – 20.10.2002

Народився в м. Краснодар (Росія).

1951 р. - закінчив Краснодарський електромеханічний технікум за спеціальністю технік-механік.

1964 р. - переїхав у Бровари працювати на Броварському заводі порошкової металургії (БЗПМ).

Заочно закінчив Московський політехнічний інститут.

1969 - 1993 рр. – директор БЗПМ.

Як керівник заводу причетний до спорудження водозабору на р. Десна, багатоквартирних житлових будинків, дитячих садків № 11, 19, 21, середньої школи № 5, поліклініки, дитячої лікарні, санаторію-профілакторію “Журавушка”, спорткомплексу “Металург».

Лауреат державних премій СРСР та УРСР.

У 1993 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Лемпіцький Анатолій Григорович

25.01.1937 - 02.02.2024

Народився в смт. Димер Вишгородського району Київської області.

1954 – 1956 рр. – Білоцерківське технічне училище №8.

1956 р. – будівельний майстер на заводі холодильників.

1960 р. – вступив на заочне відділення Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

1966 – 1975 рр. – заступник директора заводу «Нестандартного комунального обладнання» у м. Бровари.

1975 – 1998 рр. – директор заводу «Нестандартного комунального обладнання» у м. Бровари.

1998 – 2002 рр. – секретар Броварської міської ради.

2002 – 2005 рр. – радник Голови Броварської райдержадміністрації з питань внутрішньої політики.

2006 – т.ч. рр. – радник міського Голови та Радник Голови Броварської райдержадміністрації на громадських засадах.

У 1997 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Багач Олександр Миколайович

Народився 21.10.1966 р. в с. Матусів Черкаської обл.

З 1988 року проживає у Броварах.

1986 – 1992 рр. – Українська сільськогосподарська академія.

1993 – 2000 рр. – Національний Університет фізичного виховання і спорту України.

2001 р. – нинішній час – працює у систем «Інваспорт». Займає посаду старшого тренера по штовханню ядра національної збірної України серед спортсменів-інвалідів.

1993, 1999 ( двічі) - рекордсмен України.

1992, 1994, 1998, 2000 - чемпіон Європи.

1993, 1995, 1998 - володар кубку Європи

1995 ( серед військовослужбовців), 1997, 1999 - чемпіон світу.

1996 - бронзовий призер Олімпійських ігор (Атланта).

Багаторазовий срібний і бронзовий призер чемпіонату світу і кубку світу.

2004, 2008, 2012 - член офіційної делегації України на Паралімпійських Іграх.

1984 р. – майстер спорту.

1988 р. – майстер спорту міжнародного класу.

1994 р. – Заслужений майстер спорту України.

1996 р. – нагороджений Відзнакою Президента.

У 1997 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Бєлік Володимир Іванович

Народився 10.06.1937 р. в с. Сварково Глухівського району Сумської області.

1978 р. - закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

Працював виконробом, начальником ремонтно-будівельного управління, керуючим Республіканським будівельним трестом.

1981 р. - присвоєно почесне звання Заслужений будівельник УРСР.

1988 р. по теперішній час генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварський домобудівний комбінат “Меркурій”. Компанія звела 1 млн. кв. м житла й одержала диплом лауреата Всеукраїнської акції «Лідер товарів та послуг» і премію «Український будівельний Олімп».

Серед його нагород диплом Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна», диплом переможця Всеукраїнської програми «Роботодавці України», почесний знак і диплом Всеукраїнського рейтингу «Особистість року-2006», міжнародна «Нагорода тисячоліття за заслуги перед людством», почесна нагорода «Золотий Меркурій», орден святого рівноапостольного князя Володимира, орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Неодноразово обирався депутатом Броварської міської ради.

Почесний професор Міжнародного університету в м. Відні.

У 2001 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Дудар Михайло Іванович

Народився 17.11.1948 р. в с. Загальці Бородянського району Київської області.

1966 - 1971 рр. – Київський інженерно-будівельний інститут.

1971 – 1972 рр. – майстер та старший інженер-технолог БЗБК.

1973 – 1988 рр. – працював на посадах технолога , начальника цеху, заступник начальника комбінату, головний інженер БЗБК тощо.

1988 – 1993 рр. – директор БЗБК.

1993 – т.ч. рр. – Голова Правління ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», та ПрАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» .

1998 р. – обраний депутатом Броварської міської ради, член бюджетного комітету.

Заслужений будівельник України (1993р.).

У 2001 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Кутовий Володимир Олексійович

20.07.1939 – 27.02.2005

Народився в с. Гензерівка Яготинського району Київської області.

1954 - 1958 рр. – закінчив Київський будівельний технікум.

1974 – 1980 рр. - Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут.

1958 – 1982 рр. – працював на посадах починаючи від тесляра і закінчуючи начальником різних будівельних організацій.

1982 – 1985 рр. – керівник тресту «Павлоградпромжитлобуд».

1985 – 1992 рр. – начальник Будівельно-монтажного управління № 35.

1992 – 2004 рр. – керівник тресту «Броварипромжиторбуд».

Окрім численних житлових будинків у Броварах, під його керівництвом у нашому місті споруджено легкоатлетичний манеж, дитячу лікарню, готель «Спорт», комплекс очисних споруд міського водогону, потужності заводу алюмінієвих конструкцій та багато іншого.

Нагороджений орденом «Червоного прапора» – за спорудження бункерної естакади на найбільшій у світі доменній печі на «Криворіжсталі».

Почесний громадянин м. Кривий Ріг.

Заслужений будівельник України,

Орден святого Володимира ІІІ ступеня.

У 2001 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Сокур Іван Павлович

25.05.1941-28.08.2010

Народився в с. Агафієвка Любашевського району Одеської області.

1964 – 1970 рр. - навчався у Київському медичному інституті. Після закінчення Київського медичного інституту навчався в інтернатурі по хірургії в Київській обласній клінічній лікарні

1970 – 1974 рр. - хірург Броварської центральної районної лікарні.

1974 – 1982 рр. - завідуючий травматологічного відділення Броварської центральної районної лікарні.

1982 – 2008 рр. – головний лікар Броварської центральної районної лікарні.

Іван Павлович має вищу кваліфікаційну категорію із спеціальності “Організація і управління охорони здоров’я”.

Орден «Знак Пошани»

В 1992 р. присвоєно почесне звання “Заслужений лікар України”.

В 1997 р. нагороджений орденом “За заслуги третього ступеня”.

У 2001 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 Федоренко Микола Костянтинович

17.05.1930-19.08.2012

Народився в с. Семиполки Броварського району Київської області.

1961 р., 1968 р. – двічі закінчив Українську сільськогосподарську академію.

1948 – 1971 рр. – агроном та керівник колгоспів у селах Броварського району.

1971 – 1973 рр. – заступник гендиректора Київського об’єднання птахофабрик.

З 1980 р. – на пенсії по інвалідності внаслідок каліцтва, на громадській роботі як голова ради вуличних та будинкових комітетів м. Броварів.

1990 – 1998 рр. – депутат Броварської міської ради 2-х скликань. Депутат Броварської районної ради 6-и скликань.

1990 – 1994 рр. – член виконкому Броварської міської ради.

Нагороджений 6-ю медалями.

У 2001 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Зіновська Лідія Василівна

Народилася 27.07.1940 р. у м. Васильків Київської області.

1957 р. вступила до Київського інституту народного господарства.

1961– 1976 рр. – кредитний інспектор Жданівського відділення Донецької обласної контори Будбанку і обласних контор Будбанку Ленінградської та Пермської областей.

1976 – 1985 рр. – начальником відділу Пермської обласної контори Будбанку СРСР.

З квітня 1985 р. проживає в місті Бровари.

1985 – 1989 рр. – Керуюча Броварського відділення Будбанку СРСР.

1985 – 1989 рр. – депутат Броварської міської ради, голова депутатської комісії з питань промисловості та будівництва.

1989 – 1994 рр. – Заступник Голови виконкому Броварської міської ради.

1994 – 2010 рр. – директор Броварської філії акціонерного товариства «Український інноваційний банк».

Ветеран праці.

Відмінник Будбанку СРСР.

У 1992 р. нагороджена Золотою медаллю Радянського фонду миру «За зміцнення миру».

Заслужений економіст України.

У 2004 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Кирилюк Микола Феодосійович

01.10.1938 – 07.06.2017

Народився в с. Андріївка Кегичівського району Харьківської області.

1958 – 1964 рр. – Вінницький державний медичний інститут ім. М.І.Пирогова, за фахом лікар-лікувальник.

1956 – 1958 рр. – працював робітником В. Коровинецького цукрового заводу Житомирської обл..

1964 – 1968 рр. – головний лікар Зубковецької дільничної лікарні Житомирської обл..

1968 – 1976 рр. – головний лікар Білокоровицької дільничної лікарні Житомирської обл.

1976 р. – заступник головного лікаря Броварської центральної районної лікарні Київської області.

Лікар вищої категорії з організації охорони здоров’я.

У 1974 р. нагороджений МОЗ знаком «Відмінник охорони здоров’я».

У 1996 р., 1998 р. нагороджений МОЗ почесними грамотами.

У 2005 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Прус Євген Мартинович

19.12.1917 – 25.11. 2017

Народився в с. Поташ, Тальнівського району Черкаської області.

1938 р. – закінчив Луганський педінститут імені Т. Г. Шевченка.

1941 – 1945 рр. – визволяв від німецьких загарбників Україну, Росію, Європу.

1945 – 1947 рр. – служив у складі групи радянських військ у Німеччині.

1947 – 1983 рр. – працював у школах м. Броварів: № 1 (заступник директора, директор), школи-інтернату (директор), № 7 (заступник директора).

Був нагороджений за бойові дії:

Орден Червоного Прапора (1945 р.),

Два ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня (1949 р., 1985 р.),

Орден Богдана Хмельницького (2005 р.),

Медалі: «За оборону Сталінграда» (1943 р.), «За визволення Варшави» (1945 р.), «За взяття Берліна» (1945 р.), «За перемогу над Німеччиною» (1945 р.), «Захиснику Вітчизни» (2000 р.), медаль Жукова (2005 р.) та інші (10 медалей).

Був нагороджений за педагогічну працю:

Медаль «За доблесний труд» (1970 р.),

Знак «Відмінник народної освіти» (1973 р.),

Медаль Макаренка (1983 р.).

У 2005 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Шкуренко Петро Власович

19.01.1945 - 05.09.2015

Народився в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

1962 – 1968 рр. – навчався в Київському медичному училище №2, на фельдшерському відділенні.

1969 – 1975 рр. - навчався на педіатричному факультеті Київського медичного інституту.

1975 – 1976 рр. – проходив інтернатуру на базі Білоцерківської дитячої лікарні.

1976 – 1981 рр. – дільничий лікар-педіатр Броварської районної лікарні.

1981 – по смерті рр. - головний лікар Броварської дитячої лікарні .

З 1982 р. був декілька раз вибраний депутатом Броварської міської ради.

У 2006 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Бунь Михайло Федорович

22.08.1932-03.04.2018

У 1949 р. 17-річний М. Ф. Бунь засуджений до 25 років за допомогу УПА. Відбув на засланні 6 років і 8 місяців. Звільнений за амністією.

Після закінчення Львівського лісотехнічного інституту працював на керівних посадах на Донеччині.

З 1976 р. жив у Броварах, працював у тресті «Теплицятехмонтаж». У 1983 – 1986 рр. – провідний інженер Всесоюзного об’єднання «Сільгосптехніка» (м. Москва). Повернувшись у Бровари, обіймав посаду завсектора відділу капітального будівництва НДО «Діалір» (м. Київ). Тепер живе в Києві.

З кінця 1991 р. очолив Броварську організацію Народного Руху, а з 2003 р. – Української Народної Партії.

Депутат Броварської міської ради кількох скликань, її Почесний депутат.

У 2002 р. нагороджений ювілейною медаллю Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.

У 2007 р. з нагоди 65-ої річниці Української повстанської армії нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

У 2007 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Жо Спекулянт

05.01.1930 – 02.07.2022

Громадянин Франції. Народився в сім’ї емігрантів з Одеси. В останні роки радянської епохи м. Фонтане-су-Буа, де жив Жо Спекулянт, стало побратимом м. Бровари.

Пан Жо заснував і очолив у своєму місті асоціацію «Друзі Броварів», члени якої проводять благодійні концерти та інші заходи, а на виручені гроші купують продукти харчування, одяг, медикаменти для малозабезпечених броварських сімей.

Між Фонтане-су-Буа та Броварами здійснюється обмін делегаціями, у Франції виступають броварські мистецькі колективи.

У 2007 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Петренко Іван Зосевич

Народився 01.09.1948 р. в с. Очеретяно Кагарлицького району Київської області.

З 1968 р. проживає в місті Бровари.

1966 - 1971 рр. – Київський енергетичний технікум.

1970 - 1975 рр. – Київський політехнічний інститут.

1965 – 1977 рр. – працював на Бурштинській та Добротвірській електростанціях та на підприємствах теплових мереж «Київенерго».

1977 – 1987 рр. – начальник енергетичного цеху броварського заводу «Торгмаш».

1987 – 1989 рр. – заступник головного інженера броварського заводу «Торгмаш».

1989 – 1994 рр. – директор ПТМ «Бровариелектромережа».

1994 -1998 рр. – заступник голови Броварської міської ради.

1998 -2002 рр. – голова Броварської міської ради.

2002 – 2006 рр. – заступник голови Броварської районної державної адміністрації.

У 2008 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Колесніченко Павло Леонтійович

30.06.1932 – 22.01.2018

Народився в селище Ширяєве Березівського району Одеської області.

Після закінчення школи вступив в Одеський медичний інститут ім. М.І. Пирогова, за фахом лікар-лікувальник, і на вокальне відділення Одеської консерваторії. Рік навчався у двох вишах, але обрав медичний інститут.

1957 – 1959 рр. - головний лікар психоневрологічного диспансеру м. Гуляй поле Запорізької обл..

1959 – 1964 рр. – лікар рентгенолог у м. Бахмач Чернігівської обл..

1964 – 1974 рр. – головний лікар 14-ої міської лікарні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл..

1974 - 2012 рр. – завідуючий рентген кабінетом Броварської центральної районної лікарні Київської обл.

У 2009 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Бурець Лідія Тимофіївна

21.08.1939- 28.01.2013

Народилася в с. Машенка Ширяївського району Одеської області.

1962 р. – закінчила Одеський педагогічний інститут ім. Ушинського.

1977 – 1990 рр. – вчитель математики, заступник директора ЗОШ № 7 м. Бровари

Серед її нагород медаль «За доблесний труд» (1970 р.), звання «Відмінник народної освіти» (1980 р.), орден Трудової Слави ІІІ ступеня (1986 р.).

У 2010 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Ліщинський Василь Вікторович

18.03.1964 – 29.11.2015

Народився в с. Новоселиця Ульяновського району Кіровоградської області.

Василь Ліщинський був володарем першої золотої паралімпійської медалі незалежної України, завойованої на перших для української держави Паралімпійських іграх 1996 року – власне 24 серпня у День Незалежності України.

Першопроходець української параолімпійської легкої атлетики починав заняття спортом у Донецькому обласному центрі «Інваспорт», пізніше представляв Київський обласний центр «Інваспорт».

Учасник ХІ Паралімпійських ігор (2000 р., м. Сідней).

Учасник ХІІ літніх Паралімпійських ігор 2004 року (м. Афіни). На ХІІІ Паралімпійських іграх 2008 року був чемпіоном у метанні диску (встановив світовий рекорд), бронзовим призером у штовханні ядра.

Учасник ХІV Паралімпійських ігор 2012 року, став срібним призером у метанні диску.

Багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів світу та Європи з легкої атлетики.

За видатні спортивні досягнення нагороджений державою:

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня в 1996 році

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня в 2008 році

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня в 2012 році

Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України

Отримав державну нагороду з рук Президента України

У 2010 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Макаренко Геннадій Петрович

17.05.1927 – 27.08.2015

Народився в м. Абакан Красноярського краю (Росія).

1945 – 1949 рр. – Красноярський будівельний технікум.

1954 – 1960 рр. – Московський політехнічний заочний інститут.

1962 – 1964 рр. – головний інженер Броварського шиноремонтного заводу.

1964 – 1965 рр. – директор Броварського шиноремонтного заводу.

1965 р. – директор Броварського заводу Пластмас.

1973 – 1979 рр. – директор Броварського заводу алюмінієвих конструкцій.

Учасник Другої світової війни.

Під його керівництвом збудовано 6 дитячих садків, 2 школи (№ 7 та № 9), 30 житлових будинків, 2 піонерські табори («Сонячний» та «Космос»), інженерні мережі, електропідстанції, бойлерні.

Ветеран праці.

Ветеран будівельної галузі м. Броварів.

У 2010 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Лисенко Микола Григорович

06.03.1927-01.03.2014

Народився в с. Побединське Воронезької області (Росія).

Під час колективізації у 1931 р. родина була репресована і заслана в Казахстан.

1947 – 1952 рр. – Воронезьський сільськогосподарський інститут.

1952 р. - направлений на роботу в Київську область, у Київську агролісомеліоративну експедицію. Працював ґрунтознавцем.

1954 – 1957 рр. - Броварській МТС агрономом-овочівником в колгоспі ім. Кірова у с. Велика Димерка.

1957 – 1962 рр. - науково-дослідницький інститут «УкрНДІГіМ» в м. Києві.

1962 – 1988 рр. – інститут Укрдіпроводгосп . Двічі під час роботи в інституті тривалий час перебував у закордонних відрядженнях - у 1963-1964 роках – у Тунісі, а у 1965-1967 – у Алжирі.

1987 р. - почав займатися дослідженням історії загадкових поховань у Биківнянському лісі. Був фундатором Українського товариства політв’язнів і репресованих «Меморіал».

1988 р. - вийшов на пенсію.

1989 р.- делегат І з’їзду російського «Меморіалу» в Москві, де зробив доповідь про Биківнянську трагедію, і ця справа набула широкого розголосу. У 1989 р. урядом УРСР було визнано, що в Биківні лежать жертви сталінських репресій.

1989 р. - створено Народний Рух України і Микола Григорович був одним з організаторів Руху на Броварщині.

1990 -1992 рр. - секретар Української селянсько-демократичної партії.

1992 р. - голова виконкому Українського товариства «Меморіал».

1990 р. - депутат Броварської районної ради.

1999 р. – почесний голова Київського товариства «Меморіал».

Щороку, починаючи з 2001 року, коли похованням у Биківнянському лісі було надано статус Державного історико-меморіального заповідника, брав активну участь в поминальних днях у Биківні. Був ініціатором побудови в Броварах церкви на вул. Героїв України.

У 2010 році видав автобіографічну книгу «У жорнах комунізму», куди ввійшли так також статті, листи, фото та матеріали про М. Г.Лисенка.

У 2014 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів (посмертно).

 

Дворянець Антоніна Григорівна

23.03.1952-18.02.2014

Народилася в с. Старосілля Чорнобильського району Київської області.

У м. Чорнобиль здобула освіту за спеціальністю «гідротехнік».

1972 – 1983 рр. - інженер-гідротехнік колгоспу ім. Леніна, с. Горностайпіль, Чорнобильського району, Київської області.

1983 – 1987 рр. - інженер проектної групи, старший інженер проектної групи Чорнобильського управління осушних систем, м. Чорнобиль.

1987 – 1988рр. - інженер відділу механізації, інженер-диспетчер відділу водоохоронних робіт Київського управління меліорації і водного господарства, м. Київ.

З 1988 р. жила у Броварах.

1988 – 1984 рр. - старший інспектор відділу кадрів Броварського управління зрощувальних систем, м. Бровари.

1994 – 2011 рр. - провідний інженер-гідротехнік ДСВП «Чорнобильводексплуатація».

2011 – 2012 рр. - провідний інженер-гідротехнік ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», м.Чорнобиль.

04.05.2012 -18.02.2014 рр. – пенсіонерка

18.02. 2014 р. Антоніна Дворянець пішла на мирний пікет біля Верховної Ради. Після початку розгону учасників акції на барикаді біля верхнього входу до станції метро «Хрещатик» на вул. Інститутській виявили її тіло. Нанесені травми виявились несумісними з життям.

З розповідей євромайданівців, які чергували на барикаді, Антоніна Дворянець кинулась захищати активістів від побиття. В цей час її кийком сильно вдарив спецпризначинець міліції.

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно, медаль «За жертовність і любов до України» посмертно.

У 2010 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Троценко Василь Миколайович

18.09.1947- 18.02.2021

Народився у с. Сліпорід Глухівського району Сумської області.

1970 р. – закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О.М. Горького.

1969- 1976 рр. – вчитель математики і заступник директора Броварської СШ №3.

1976 – 1977 рр. – інспектор Броварського районного відділу освіти.

1977 р. – вчитель математики Броварської СШ №3.

1977 - 1979 рр. - заступник директора Броварської СШ №8 по навчально-виховній роботі.

1979 – 1981 рр. – вчитель математики Аваської вищої середньої школи у Ефіопії.

1981 – 1983 рр. - директор Броварської СШ №4.

1983 – 1994 рр. – завідуючий Броварським міським відділом освіти.

1994 – 2002 рр. – заступник міського голови м. Бровари.

2002 – 2003 рр. – помічник-консультант заступника голови Київської обласної державної адміністрації.

2003 – 2007 рр. – начальник відділу у справах релігій Київської обласної державної адміністрації.

2011 р. – обраний членом ради старійшин при міському голові м. Бровари.

2013 р. – обраний головою ради старійшин при міському голові м. Бровари.

У 2015 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Юрченко Микола Свиридович

Народився 5 жовтня 1940 р. в с. Бондарі Козелецького району Чернігівської області .

1949 – 1956 рр. – навчався в Бондарівської семирічної школи.

1956 – 191960 рр. – навчався в Остерському будівельному технікуму.

1960 – 1962 рр. - працював у будівельних організаціях м. Києва.

1962 – 1968 рр. – навчався в Київському інженерно-будівельному інституті.

1978 р. - закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

1962 – 1994 рр. - робота у колективі Броварського заводу порошкової металургії.

1994 – 2008 рр. – працював у Броварській філії АТ «Укрінбанк» на посаді заступника директора з інвестиційної діяльності.

2008 – 2020 рр. - обіймав посаду заступника директора з будівництва ТОВ «Бровсервіс».

2020 р. – пенсіонер по теперішний час.

Нагороджений двома медалями та вісім разів Почесними грамотами Броварської міської ради.

В даний час приймає активну участь у громадському житті м. Бровари, є членом ради старійшин Броварської міської ради, радником міського голови м. Бровари, першим заступником голови правління громадської організації ветеранів-будівельників м. Бровари, членом політради Броварської міської ветеранської організації.

У 2018 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

 

Шпиг Федір Іванович

30.01.1956 – 31.03.2020

Народився в с. Кобижча Бобровицького району Чернігівської області.

1972 – 1976 рр. – навчався в Київському суднобудівному технікумі.

1984 р. – закінчив Київський інститут народного господарства.

1978 – 1979 рр. – технік-конструктор, інженер-технолог ЦКБ «Ленінська кузня».

1979 – 1982 рр. – старший інженер-конструктор об'єднання «Броваримеблі».

1982 – 1991 рр. – на комсомольській роботі, зокрема керівник справами ЦК ЛКСМУ.

1991 р. – начальник управління кредитних ресурсів АБ «Інко».

1992 – 1998 рр. – голова правління АКБ «Аваль», голова правління, президент АППБ «Аваль».

1998 – 2007 рр. – член Ради НБУ.

Заслужений економіст України (січень 1997 р.).

Орден «За заслуги» III (1998), II (2001), I (2006 р.) ступенів.

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2011 р.).

У 2020 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів (посмертно).

Овдієнко (Обухова) Марія Григорівна

Народилася 06.05.1948 р. в с. Требухів Броварського району Київської області. Закінчила Требухівську середню школу.

1969 − 1972 рр. − навчалася на філологічному факультеті (українська філологія) Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.

1980 рр. − закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю "викладач української мови та літератури".

1980 − 1989 рр. − учителька української мови та літератури Броварської СШ № 3.

1989 − 1992 рр. − завідувачка освітнього відділу та заступник відповідального секретаря Республіканського Товариства української мови імені Тараса Шевченка (м. Київ).

1992 − 1994 рр. − перший заступник начальника управління освіти Київської області.

1995 − 2005 рр. − редактор видавництва "Знання", у т. ч. й журналу "Банківська справа" (Київ).

2008 − 2023 рр. − старший науковий працівник Броварського краєзнавчого музею.

"Відмінник народної освіти", лауреат премій імені Григорія Чупринки (2005 р.), Василя Стуса (2011 р.), Ірини Калинець (2019 р.). Нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (УПЦ КП) (2007 р.).

У 2020 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Саєнко Петро Мойсейович

08.10.1948-10.12.2020

Народився у селі Савенці на Київщині.

З 1969 року проживав у Броварах.

1969 – 1972 рр. – водій системи «Общепіт».

1972 – 1976 рр. - диякон місцевої церкви в Броварах

1976 – 1991 рр. - пастор і старший пастор помісної церкви

1991 р. виїхав зі своєю родиною до Америки

1993 – 2020 рр. - старший пастор церкви «Слов’янський християнський центр», а також почесний єпископ церковного союзу «Євангельська віра християнського товариства» у місті Такома, штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки.

Займався волонтерською діяльністю.

2017 р. – за його участі у місті Такома було підписано угоду про співпрацю між м. Бровари і м. Такома.

У 2021 р. присвоєно звання Почесний громадянин м. Броварів.

Його Всесвятість Варфоломій І, Архиєпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенському Патріарху

Народився 29.02.1940 р. у селі Айі-Теодорі на острові Імброс у Туреччині.

1961 р. – закінчив Халкінську семінарію.

1963 – 68 рр. – навчання в аспірантурі по стипендії Константинопольского Патріархату у Папському східному інституті у Римі, Екуменічному інституті Боссе у Швейцарії і Мюнхенському університеті.

1968 - 1972 рр. - академічна діяльність на різних посадах у Халкінській семінарії.

1972 – 1990 рр. – директор спеціальної патріаршої канцелярії.

1973 р. – рукопокладений у чин єпископу із титулом митрополита Філадельфійського.

1990 р. – призначений митрополитом Халкідонським.

1974 – 1991 рр. – член Священного Синоду.

1991 р. – обраний Патріархом Константинопольским, «Його Всесвятість, Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх».

Нагородженний: Орден святого апостола Андрія Первозванного з алмазною зіркою (РПЦ, 1993 р.).

Золота медаль Конгрессу (1997 р., США).

Великий хрест I ступеню Почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2004 р.).

Орден князя Ярослава Мудрого I степеню (Україна, 2008 р.).

Орден Хреста землі Марії 1 класу (Эстонія, 2000 р.).

Орден Золотого руна (Грузія, 2007 р.).

Орден Зірки Румуніїї.

Великий ланцюг Ордену Орла Грузії і Священного хітону Господа нашого Іісуса Христа (2011 р., Грузинський Царський дім).

Орден Республіки (Молдова, 2012 р.).

Орден Свободи (Україна, 2013р. ).

Орден Подвійного білого хреста II степеню (Словаччина, 2013 р. ).

Орден Святого царя Костянтина (Сербська Православна Церква, 2013 р.).

Орден «Стара планина» I степеню (Болгарія, 2015 р.).

Великий хрест Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (Італія, 2016 р. ).

Орден «За заслуги» І степеню (Україна, 2019р. ).

Нагорода ECOS від компанії Earth Friendly Products (2019 р.).

Лауреат премії Софії (2002 р.).

Почесний доктор Московської духовної академії, Університету Кріту, Лондонського міського університету, Эдинбургського університету, Університету Арістотеля у Салониках, Національного університету «Києво-Могилянська академія» та інш. закладів.

У 2023 р. присвоєно звання Почесного громадянина м. Броварів.

БЛАЖЕННІШИЙ ЛЮБОМИР ГУЗАР,

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви

26.02.1933-31.05.2017

 Почесний громадянин с. Княжичі

Народився у м. Львів.

1949р. - закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в м. Стемфорді (штат Коннектикут, США).

1954 р. - здобув ступінь бакалавра.

1958 р.- одержав ліцензіат богослов’я.

1958–1959 р. - працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія.

1965 р.— настоятель парафії Пресвятої Трійці в м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США).

1967 р. - здобув ступінь магістра у Фордгамському університеті Нью-Йорка.

1969 р. - переїхав до Рима для продовження богословських студій.

1972 р. – здобув ступінь доктора богослов’я.

1972 р. - вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).

1973–1984 р. - викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі.

Єпископська діяльність

1977 р. - був висвячений на єпископа.

1978 р. – призначений архімандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.

1984 – 1991 р.— протосинкел Львівської архиєпархії в Римі (Італія).

1993 р. - разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата (Італія) повернувся на рідну землю.

1993–1994 р. - служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

1996 р. – обраний єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.

2000 р. - виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

2001 р. - вибраний Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви.

2001 р. - став Кардиналом Католицької церкви з титулом Святої Софії на Віа Боччеа ум. Рим (Італія).

2005 р. – 2011 р. Верховний Архієпископ Києво-Галицький.

Державні вищі нагороди: 

-Орден князя Ярослава Мудрого III ступеня.

-Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня.

-Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

-Орденом «За заслуги» III ступеня.

Помер Блаженніший Любомир Гузар, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви в 2017 р. у селі Княжичі, Броварського району.

Художник Тетянич Федір Костянтинович

1942-2007

Почесний громадянин с. Княжичі

Народився в с. Княжичі Броварського району.

1961р - 1966 р. – навчався в Княжицькій середній школі.

1966 р. - навчався у Київському художньому інституті, спочатку на живописному факультеті у В. А. Чеканюка, потім на художньо-педагогічному.

1973 р .- став членом Спілки художників.

Після закінчення інституту працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва, як художник-монументаліст.

Створив багато мозаїчних панно:

• вестибюлі заводу художнього скла;
• на фасаді корпусу радіоелектроніки Політехнічного інституту: «Квітучі сади»;
• на стіні торгівельного центру у Дарниці;
• кликі композиції з металу на зупинках швидкісного трамваю;
• розписи у районній бібліотеці М. Бойченка та Русанівці;
• оформлення готелю «Росія» у Смоленську.

Новосьолов Микола Семенович

1951-2012

Почесний громадянин с. Княжичі

Народився в с. Княжичі Броварського району

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури і спорту. Працював у Княжичах тренером із легкої атлетики. Великий подвижник спорту, більше 30 років віддав улюбленій справі. Здобув перемоги на чемпіонатах України серед ветеранів із легкої атлетики, де виборював першість із бігу на 60 метрів, у стрибках у довжину і висоту, штовханні ядра, метанні диска та списа.

Нагороджений 34 медалями, дипломами і грамотами— за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток фізичної культури і спорту.

29 вересня 2012 року відкрито меморіальну дошку Новосьолову М. С.